hvrenja

Остаточна загуба Вільям Карлос Вільямс Був мерзлий день. Ми поховали кішку, потім взяли її коробку й запалили на задньому дворі. Ті блохи, що збігли землі і вогню померли від холоду.

Натовп на грі у м’яч Вільям Карлос Вільямс Натовп на грі у м’яч рухається одностайно духом даремності що захоплює їх –  всі хвилюючі деталі переслідування і втеча, помилка спалах генія –  всю до кінця зберегти красу до вічного –  Так в деталях вони, натовп прекрасні до них застережені всупереч салютують й викликають –  це живе, отруйне воно посміхається зловісно слова його ріжуть –  Галаслива жінка з матір'ю отримують це –  Єврей сприймає це безпосередньо – це вбивче, страшне –  Це Інквізиція, це Революція Це краса сама по собі що живе день за днем в них марно –  Це є силою їх обличь  Це літо, це сонцестояння цей натовп  підбадьорює, цей натовп сміється детально постійно, серйозно без думки

Хуртовина Вільям Карлос Вільямс Сніг: роки люті змінюються годинами, які поволі стікають –  хуртовина завиває власну вагу глибше й глибше в три дні чи шістдесят років, га? Тоді сонце! безлад жовтих і синіх клаптів – Волохаті виглядом дерева виступають в довгих провулках над дикою самотою. Людина обертається а там – її самотній трек розтягнутий над світом.