К основному контенту

Сообщения

Жовтень в залізничній землі

Жовтень в залізничній землі EBook Читати на сайті Жовтень в залізничній землі Джек Керуак 1957 ТАМ БУВ МАЛЕНЬКИЙ ПРОВУЛОК, У САН-ФРАНЦИСКО, позаду Південної Тихоокеанської станції на Третій і Таушенд в червоній цеглі в’ялих лінивих вечорів із всіма хто працює в офісах в повітрі чуєш струм їх пасажирської шаленості як тільки вони зарядяться на масу від Ринку і будинків Сансам пішки і в автобусах і всі гарно вбрані безпересадні робітники Фріско із Волкап водії вантажівок і навіть ця бідна замурзано-заплямована Третя Вулиця загублених бомжів навіть Негри такі безнадійні і далекий лівий Схід і значення відповідальності і спроба яку тепер вони тепер всі роблять стояти там спльовуючи в розбиту пляшку іноді п’ятьдесят в один вечір проти однієї стіни на Третій і Говард і тут всі ці Милбре й Сан-Карлос чіткозакроватчені виробники й пасажири Америки і Стальної цивилізації поспішаючої мимо з Сан-Франциско Кроніклз і зеленими Колл-Бюллетенями навіть н
Недавние сообщения

Бесплодная Земля

Бесплодная Земля EBook Беcплодная Земля Т.С. Элиот 1922 ПОГРЕБЕНИЕ МЕРТВОГО ИГРА В ШАХМАТЫ ОГНЕННАЯ ЦЕРЕМОНИЯ СМЕРТЬ ОТ ВОДЫ ЧТО СКАЗАЛ ГРОМ I. ПОГРЕБЕНИЕ МЕРТВОГО Апрель - беспощаднейший месяц, множащий Сирени из мертвой земли, болтающий Память с желанием, мешающий Сонные корни с весенним дождем. Зима нас держала в тепле, укрывая Землю снегом забвения, питая Жизнь легкую сухими клубнями. Лето дивило нас, проходя над Штранбергзе С душем дождя; в колоннаде мы стали, И вышли на свет, в Хофгартене, И выпили кофе, и час поболтали. Bin gar keine Russin, stamm’ aus Litauen, echt deutsch. (Я не Русская, родом из Литвы, настоящая немка) А когда мы были детьми, останавливались у эрцгерцога, Моего кузена, он брал меня на санки, И я боялась. Он говорил, Мари, Мари, держитесь крепче. И мы неслись вниз. В горах, вот где свободно себя чувствуешь. Я читала, чуть не всю ночь, зимой на юг поеду. Что есть корни впивающиеся, что ветви растущие Из

Каті Парк Хон. Наш Джим

Наш Джим.  Каті Парк Хон В світі здзьобленім з косномозкого пилу, півкровка-асасін вбиває чоловіків перш ніж ті множаться в корпус, Він приточає власну нутрішню пісню. Він мандрує в пагінне місто де пильщики січуть колоди у пісні пловерів, і мансадори приручають бронків найчорнішої, найжагучішої крові. Невдовзі місто розквітає до жаху, і жухне перш ніж той вибухне. Привиди вибур’янюють з тіл гостро уявними руками. Кульгавий шахтар, який марить від сонця, чує тінь його нутрішній пісні, і кваче: черниця я чортова невдаха хоч будь-як. Півкровка лишає йому життя, їде в місто наметів зваляних із люцерни і склогольний дощ трощить вщент пильну тундру. Source: Poetry (April 2010)

Два роки абстракції

...тої миті наче відбувалось багато паралельних процесів, що вони відбуваються завжди, і що єдине межі їх тримають тебе осторонь від них усіх разом, що й складає єдиний міт, що з нього я мав щось на меті... Рік минув? Ні. Все ж таки два. Два роки. І якщо за ці два роки щось насправді і відбулось, цей допис має, як звітній, як буває звітнім концерт, це засвідчити... Я давно вже не писав в блог, - і це його час. В якусь мить я кинув ходити до музеїв, що до того робив часто – я вже не розумів, що я маю взяти там. Вчора подумки я перебирав як я дістався туди, куди дістався. Звичайно, якби я витрачав час на певні інші речі, - саме б ці речі й набули б розвитку. Але я витрачав їх на те – на що витрачав. Візіонерство, певною мірою, не тільки щось зайве, або погане – як тому вчили в минулому, - воно може виступати й в тій чи іншій ролі передбачення; саме ця його трактовка як візії, бачення – є найменш шкідливою. Вона дозволяє розібрати ці певні візії як факти вже апостеріорно, протрактуват

Остаточна загуба. Вільям Карлос Вільямс

Остаточна загуба Вільям Карлос Вільямс Був мерзлий день. Ми поховали кішку, потім взяли її коробку й запалили на задньому дворі. Ті блохи, що збігли землі і вогню померли від холоду.

Натовп на грі у м’яч. Вільям Карлос Вільямс

Натовп на грі у м’яч Вільям Карлос Вільямс Натовп на грі у м’яч рухається одностайно духом даремності що захоплює їх –  всі хвилюючі деталі переслідування і втеча, помилка спалах генія –  всю до кінця зберегти красу до вічного –  Так в деталях вони, натовп прекрасні до них застережені всупереч салютують й викликають –  це живе, отруйне воно посміхається зловісно слова його ріжуть –  Галаслива жінка з матір'ю отримують це –  Єврей сприймає це безпосередньо – це вбивче, страшне –  Це Інквізиція, це Революція Це краса сама по собі що живе день за днем в них марно –  Це є силою їх обличь  Це літо, це сонцестояння цей натовп  підбадьорює, цей натовп сміється детально постійно, серйозно без думки

Хуртовина. Вільям Карлос Вільямс

Хуртовина Вільям Карлос Вільямс Сніг: роки люті змінюються годинами, які поволі стікають –  хуртовина завиває власну вагу глибше й глибше в три дні чи шістдесят років, га? Тоді сонце! безлад жовтих і синіх клаптів – Волохаті виглядом дерева виступають в довгих провулках над дикою самотою. Людина обертається а там – її самотній трек розтягнутий над світом.