hvrenja

Наш Джим.  Каті Парк Хон В світі здзьобленім з косномозкого пилу, півкровка-асасін вбиває чоловіків перш ніж ті множаться в корпус, Він приточає власну нутрішню пісню. Він мандрує в пагінне місто де пильщики січуть колоди у пісні пловерів, і мансадори приручають бронків найчорнішої, найжагучішої крові. Невдовзі місто розквітає до жаху, і жухне перш ніж той вибухне. Привиди вибур’янюють з тіл гостро уявними руками. Кульгавий шахтар, який марить від сонця, чує тінь його нутрішній пісні, і кваче: черниця я чортова невдаха хоч будь-як. Півкровка лишає йому життя, їде в місто наметів зваляних із люцерни і склогольний дощ трощить вщент пильну тундру. Source: Poetry (April 2010)

‘Геть, Геть -’ Роберт Фрост Та жужачча пила ричала та бриньчала на подвір’ї Та робила пил й роняла стовпжелезні стики дерева, Запашний крам коли той бриз по ним повіє. І звідси ті, що підіймали зір, могли порахувати П’ять гір, що шинкувалися одна за одну Під сонцесхилом далеко в Вермонт. І та пила ричала та бриньчала, ричала та бриньчала, Як то біжить світло, чи навантаження бере. І не відбулось нічого: день був весь та кінчен. Клич це день, я б хотів їм був сказати Задовольнити хлопця, даючи йому години частку. Що хлопець так цінує, коли збавлен від роботи. Його сестра стоїть за ним в своїм апроні Казати їм ‘Вечеря’. При слові, та пила, Якщо довести, пили знають що таке вечеря, Стрибнувши до рук хлопця, чи здається стрибне – Він повинен дати руку. Як там не було, Не виключаючи і зустрічі. Бо та рука! Перший хлопа викрик був жалісна посмішка, Як він хитнувсь до них тримаючи ту руку Частка в благанні, та частка як то втримати Життя від проливання. Тоді тій хлопець бачив все- З часу ...