Геть, Геть. Роберт Фрост

‘Геть, Геть -’
Роберт Фрост


Та жужачча пила ричала та бриньчала на подвір’ї
Та робила пил й роняла стовпжелезні стики дерева,
Запашний крам коли той бриз по ним повіє.
І звідси ті, що підіймали зір, могли порахувати
П’ять гір, що шинкувалися одна за одну
Під сонцесхилом далеко в Вермонт.
І та пила ричала та бриньчала, ричала та бриньчала,
Як то біжить світло, чи навантаження бере.
І не відбулось нічого: день був весь та кінчен.
Клич це день, я б хотів їм був сказати
Задовольнити хлопця, даючи йому години частку.
Що хлопець так цінує, коли збавлен від роботи.
Його сестра стоїть за ним в своїм апроні
Казати їм ‘Вечеря’. При слові, та пила,
Якщо довести, пили знають що таке вечеря,
Стрибнувши до рук хлопця, чи здається стрибне –
Він повинен дати руку. Як там не було,
Не виключаючи і зустрічі. Бо та рука!
Перший хлопа викрик був жалісна посмішка,
Як він хитнувсь до них тримаючи ту руку
Частка в благанні, та частка як то втримати
Життя від проливання. Тоді тій хлопець бачив все-
З часу коли був літній певно знати, великий хлопчик,
Що робив роботу чоловіка, хоч дитина в серці -
Він бачив все прокручене. ‘Не дай йому відрізати мі руку-
Доктору тому, коли прийде. Не дай йому, сестро!’
Так. Та рука вже та пішла.
Тій доктор спутав його в темряву чи етер.
Він лежав і теплив губи подухом.
По тому - спостерігач на пульсі прийняв ляк.
Ніхто не вірив. Вони вслухались до серця.
Мало-менше-ніц! – і те скінчило те.
Нема чого по тому будувати. Та вони, с тоді як
Стали не один мрець, к своїм обов'язкам повернені.




переклад ‘Out, Out—’ by ROBERT FROST

http://www.poetryfoundation.org/poems-and-poets/poems/detail/53087