hvrenja

...тої миті наче відбувалось багато паралельних процесів, що вони відбуваються завжди, і що єдине межі їх тримають тебе осторонь від них усіх разом, що й складає єдиний міт, що з нього я мав щось на меті... Рік минув? Ні. Все ж таки два. Два роки. І якщо за ці два роки щось насправді і відбулось, цей допис має, як звітній, як буває звітнім концерт, це засвідчити... Я давно вже не писав в блог, - і це його час. В якусь мить я кинув ходити до музеїв, що до того робив часто – я вже не розумів, що я маю взяти там. Вчора подумки я перебирав як я дістався туди, куди дістався. Звичайно, якби я витрачав час на певні інші речі, - саме б ці речі й набули б розвитку. Але я витрачав їх на те – на що витрачав. Візіонерство, певною мірою, не тільки щось зайве, або погане – як тому вчили в минулому, - воно може виступати й в тій чи іншій ролі передбачення; саме ця його трактовка як візії, бачення – є найменш шкідливою. Вона дозволяє розібрати ці певні візії як факти вже апостеріорно, протрактуват...

Остаточна загуба Вільям Карлос Вільямс Був мерзлий день. Ми поховали кішку, потім взяли її коробку й запалили на задньому дворі. Ті блохи, що збігли землі і вогню померли від холоду.

Натовп на грі у м’яч Вільям Карлос Вільямс Натовп на грі у м’яч рухається одностайно духом даремності що захоплює їх –  всі хвилюючі деталі переслідування і втеча, помилка спалах генія –  всю до кінця зберегти красу до вічного –  Так в деталях вони, натовп прекрасні до них застережені всупереч салютують й викликають –  це живе, отруйне воно посміхається зловісно слова його ріжуть –  Галаслива жінка з матір'ю отримують це –  Єврей сприймає це безпосередньо – це вбивче, страшне –  Це Інквізиція, це Революція Це краса сама по собі що живе день за днем в них марно –  Це є силою їх обличь  Це літо, це сонцестояння цей натовп  підбадьорює, цей натовп сміється детально постійно, серйозно без думки

Хуртовина Вільям Карлос Вільямс Сніг: роки люті змінюються годинами, які поволі стікають –  хуртовина завиває власну вагу глибше й глибше в три дні чи шістдесят років, га? Тоді сонце! безлад жовтих і синіх клаптів – Волохаті виглядом дерева виступають в довгих провулках над дикою самотою. Людина обертається а там – її самотній трек розтягнутий над світом.

Ця кімната   Джон Ешбері Кімната в яку я ввійшов була сном цієї кімнати. Звичайно всі ці ноги на дивані були мої. Овальний портрет пса був мною в ранньому дитинстві. Щось проблискує, щось заминається. Кожен день в нас були на обід макарони крім неділі, коли вносився невеликий перепел подати нам. Чому я розповідаю тобі все це? Ти навіть не тут. переклад John Ashbery This Room https://www.poetryfoundation.org/poems-and-poets/poems/detail/52165

Адреса Джеймс Шайлер Праву руку прикрашає письмо, Моя ліва ладить новий секондхенд костюм верхи, з автівки я кажу, "Антиной, сидів як папуга, що лузга соняшникове насіння в гарячій крижаній печері або клітці, ти апогей. Кислотні пенси наповнять твій рот, твоя голова закотиться у солдатську гульню. Лети безпека що ти шукаєш і зневажаєш, різник з різницьким ножем придивляється. Швидка ця воша. Та та".

Причина Барбара Гест Ось чому я тут не в числі ібісів. Чому стійка парасоля міста накриває мене також.              Йшли дощі окультного сезону. Сніги стояли долішніми схилами. Було мокро і холодно в моїм роті.             Нестача взуття на тому, що виявилось бруківкою все ще античною             Добре дикий дикий будь-як в дикому більш безшумному синьому             Ваза стискає стебла пелюстки опадають  хризантема темніє             Іноді це гірчичне почуття тисне мене також. Мій сон рахується на соломки Вже я прокинулась і влилась в вулицю. переклад Barbara Guest A Reason   https://www.poetryfoundation.org/poems-and-po...